П`ятниця, 22.09.2017, 07:22
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Київська година
ПОГОДА ЧЕРНІВЦІ
Поділись
-->
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Спортивні новини
Завантажується...
Робота в Чернівцях
НОВИНИ
Новини

Буковинські старожитності

Каталог статей

Головна » Статті

Всього матеріалів в каталозі: 18145
Показано матеріалів: 18101-18120
Сторінки: « 1 2 ... 904 905 906 907 908 »

Паспорт Степана Бандери


Мої статті | Просмотров: 354 | Добавил: Міський | Дата: 12.06.2010 | Комментарии (1)

Чернівецький двоголовий орел


Із завершенням будівництва Чернівецької ратуші у 1848 р. на її вежі архітектори А. Марін і А. фон Мікуліч встановили герб Австро-Угорської імперії – позолоченого мідного двоголового орла. З ним споруда у стилі пізнього класицизму стала символом Чернівців, а площа – улюбленою для його мешканців. Мов вартовий міста, у сонячному сяйві виблискував позолотою гордовитий алегоричний птах. Саме такими є види на усіх старих світлинах та поштівках серії «Gruss aus Czernowitz».

Минали роки, і символ, природно, втратив святковий блиск. Під час ремонту ратуші у 1903 р., коли бурґомістром був ще А. Кохановський, потемнілі орел і куля (її можна бачити і тепер) були демонтовані для реставрації. Втрачену позолоту відновила місцева фірма Александра Канчуцкого за 475 дукатів. Незабаром орел знову засяяв над Чернівцями.

Улітку 1914 р. спалахнула Перша світова війна, а вже на початку осені Чернівці захопили російські війська. Край частково опинився під російською окупацією. Орел на ратуші став для нових господарів ніби скалкою в оці. Чернівецький губернатор С. Євреїнов наказав новопризначеному бурґомістру Т. Боканчі, щоби міські пожежники негайно зняли орла з вежі. Але перша спроба «не вдалася». Це, здавалося би, просте завдання пожежники на чолі з їх комендантом Ладіславом Міцінскім, не виконали. 18 жовтня, у день народження царевича Алєксєя, єдиного сина царя Ніколая ІІ, орла на вежі було загорнуто російською фаною. Через два дні окупаційна влада разом з відступаючими військами поквапом залишили Чернівці.

Мої статті | Просмотров: 361 | Добавил: Міський | Дата: 12.06.2010 | Комментарии (0)

Українська періодика на Буковині, міжвоєнної  доби

          В держархіві Чернівецької області, збереглися підшивки,  унікальної періодики що виходили на Буковині на протязі двох століть. Починаючи з дев’ятнадцятого століття. Від плину часу газети пожовтіли, але в більшості гарно зберігся шрифт та фотографії, графічні ілюстрації. Коли береш до рук таку підшивку і гортаєш її то складається враження що ти повернувся у той минулий час, де висвітлено життя наших буковинців тодішньої доби.

 Один з найбільших фондів газет це австрійський період де багато виходило газет українською та німецькою. Також тут можна зустріти, газети що виходили іншими  мовами та при інші владі  румунські  та при Совітському Союзі. Тут ви також  зустрінете періодику іншомовну, а саме, польською, французькою, румунською, російською. Але, ми сьогодні хочмо привернути вашу увагу до міжвоєнної  української періодики.

Мої статті | Просмотров: 319 | Добавил: Міський | Дата: 12.06.2010 | Комментарии (0)

Альбом Гітлера здали в КГБ?

Продовжуються захопливі пошуки альбому з малюнками, написаних особисто Адольфом Гітлером. Взагалі, про подібні історії можна писати книги і ставити фільми. Ми ж обмежимося форматом замітки в інтернеті. Все почалося у 1940 році, у Берліні. Ріббентроп подарував альбом радянському художнику М.Глущенку, який працював на розвідку СРСР.

Потім альбом відвезли Сталіну

Мої статті | Просмотров: 240 | Добавил: defaultNick | Дата: 12.06.2010 | Комментарии (1)

Картина для Ганека. Жарт ціною в мільйон доларів

Іноді якась дрібниця провокує потужний скандал. При цьому, ніяких сюрпризів не очікував ніхто. Випадковість. Ми взагалі не цікавилися результатами другого за значенням аукціону, що проходив у Лондоні. Відслідковували шлях портрету Мазепи роботи С.Соломка, який виставили на Бохамсі. Про дві еротичні картини, продані на іншому аукціоні у тому ж Лондоні, згадали побіжно, як  жарт.

Краще б і не згадували!

Мої статті | Просмотров: 269 | Добавил: defaultNick | Дата: 11.06.2010 | Комментарии (1)

"ЧЕРНІВЦІ. ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ" "ЗЕЛЕНОЇ БУКОВИНИ" – НАЙКРАЩА КНИГА КРАЮ


Щойно побачив світ каталог творів нашого земляка Любомира Якимчука під назвою "Земля" (Львів: Видавничий мультіарт, 2010). Видання відзначається як продуманою концепцією, так і шляхетним виконанням. Про талановитого юнака можуть багато пригадати викладачі Чернівецької дитячої художньої школи ім. М. Івасюка та Вижницького коледжу прикладного мистецтва ім. Ю.Шкрібляка, друзі родини – переважно художники, поети, загалом творчі особистості. Сьогодні про нього розповідають метри вітчизняного мистецтвознавства на виставках, у ЗМІ, у наукових статтях. Слово ЗЕМЛЯ недаремно виділене прописними літерами у тексті доктора мистецтвознавства Ореста Голубця. Адже відчута земля чи в землеробському, чи в життєдайному (у прямому сенсі слова – та, що дає, народжує, рятує життя) розумінні перетворюється в усвідомлене безмежжя, для якого кожна мікрочастинка велика значуща – ЗЕМЛЯ. Якщо згадали про життєдайність – ось вона, пластична інсталяція трипільської пластики, родючості, яка отримала матеріальне втілення у всіх давніх культурах. 
Мої статті | Просмотров: 898 | Добавил: Міський | Дата: 11.06.2010 | Комментарии (0)


Музей історії та культури євреїв Буковини


Концептуальна ідея музею запропонована Йосифом Зісельсом: музей не повинен бути єврейським музеєм взагалі, але повинен намагатися бути «субетнічним» музеєм, тобто відображати та підкреслювати характерні риси саме буковинського єврейства – буковинського феномена XIX – початку ХХ сторіч на Буковині, який суттєво відрізнявся від феноменів сусідніх галиційського, бессарабського та подільського єврейства.
Мої статті | Просмотров: 358 | Добавил: Міський | Дата: 11.06.2010 | Комментарии (0)




Ірина Лукомська: В яких українських архівах можна дізнатись про свій родовід?

Коли я спробувала схематично намалювати своє дерево і втиснути в його клітинки хоч би частину інформації, що знайшла, - вийшла якась "каша". Абсолютно очевидно, що дані треба якось розводити по різних документах. Для систематизації різноформатної інформації існують ось які форми: генеалогічне дерево, поколінний розпис, картки, вертикальна таблиця, кругові таблиці (за цим посиланням на Українському генеалогічному порталі є також і приклади).
Щодо того, як можна малювати чи програмувати родове дерево, ми говорили (та ілюстрували посиланнями) у попередніх частинах серії статей. Там добре фіксувати загальну схему.
Поколінний розпис дозволяє "розкласти партитуру роду" за поколіннями. Кожне коліно прописується окремим абзацем і відповідно нумерується: І, ІІ, ... VII... Кожна персона роду отримує номер, який складається з двох чисел: перше - це номер персони, а другий - номер батька персони.

Тут же записується інформація про цих осіб, зайдена в архівах. Таким чином, наведений на згаданому сайті розпис виглядає так:

I КОЛІНО 1.СЕМЕН - ім'я цього набільш раннього представника роду відомо за тим, як значаться по-батькові Анисим та Іван.

II КОЛІНО 2-1.АНИСИМ 1739-1800. 3-1.ІВАН 1741-1808.

III КОЛІНО 4-3.ІВАН, р.1765 5-2.КУПРЕЯН, р.1770, у 1897 р. відданий у рекрути.

6-2.АНДРЕЙ 1788/93-1842. Дружина Єлена Семенова.

Мої статті | Просмотров: 769 | Добавил: Міський | Дата: 11.06.2010 | Комментарии (1)


Протокол передачі державної влади на Буковині у 1918 році



Протокол передачі державної влади від останнього австро-угорського президента Буковини Йозефа Ецборфа представникам Української та Румунської Національних Рад від 6 листопада 1918 року. За Румунську Національну Раду протокол підписав Аурел Ончул, за Українську Національну Раду протокол підписали Омелян Попович, Євген Семака, Микола Спинул.
Мої статті | Просмотров: 271 | Добавил: Міський | Дата: 11.06.2010 | Комментарии (0)


«НЬЮ-ЙОРК ТАЙМС» І ЧЕРНІВЕЦЬКА ЗАВБАЧЛИВІСТЬ


Науково-технічний розвиток надає небачені нові можливості. І ось вже й у глухому селі можна відкрити архівну підшивку знаменитої «Нью-Йорк Таймс». Звісно, в електронному вигляді. Хочеш – за дев’ятнадцяте, хочеш – за двадцяте століття. А там, як не дивно, є й про місто Czernowitz. (Було таке. Розташовувалося точно на місці наших рідних Чернівців. Але десь років шістдесят-сімдесят тому зникло).
Звісно, найбільше публікацій про Czernowitz було під час Першої та Другої світових війн. Особливо у 1914-16 рр. На кшталт: росіяни наступають, росіяни відступають, зайняли, відійшли, арена жорстоких боїв тощо… Після Другої світової, в часи радянських Чернівців, назва "Czernowitz” зустрічається лише у зв’язку з питанням вільного виїзду до Ізраїлю, яке чомусь дуже хвилювало знамениту нью-йоркську газету.

А останні двадцять років у номерах "Нью-Йорк Таймс” це зникле місто з’являється на шпальтах лише у зв’язку з описанням катастрофи пострадянського життя та разом із іменами знаменитих (на розсуд американців) вихідців із Czernowitz: Грегора фон Реццорі, Пауля Целана та Аарона Аппельфельда, є ще згадки про члена Британської палати лордів, але про це якось наступного разу.

Мої статті | Просмотров: 326 | Добавил: Міський | Дата: 11.06.2010 | Комментарии (0)

Габсбурґи і Західна Україна: минуле та... майбутнє?


В Чернівцях 15 червня о 18.00 у Literatur Café відбудеться презентація «Фундації Габсбурґів» за участю її директора Віктора Кімаковича та творчий вечір автора книги «Цісарська Коломия. 1772-1918. Драма на три дії» Івана Монолатія (видавництво «Лілея-НВ, м. Івано-Франківськ).
У новій книжці Івана Монолатія представлено нариси з історії та культури другого після Львова міста в Галичині, Коломиї, в один з найцікавіших періодів його минулого – за доби австрійської влади (1772-1918 рр.). Саме цей історичний період столиці Покуття став епохою національного і духовного злету коломийських українців, добою короткочасної незалежності в освіті, культурі, видавничій справі, аматорському театрі.

В рамках презентації буде також оголошено про створення Буковинського бюро «Фундації Габсбурґів» та відкрито виставку фотографій Коломиї цісарських часів.
Мої статті | Просмотров: 347 | Добавил: Міський | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (0)

Гортаючи національні архіви
Повідомлення гетьмана Кирила Розумовського до Коша про надання козацькій делегації коштів на переїзд із Запорожжя до Москви і Санкт-Петербурга та інші виплати. 1754 р.
ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 9, арк. 66-66 зв. Мова староукраїнська

Мої статті | Просмотров: 303 | Добавил: Міський | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (1)

З історії радіо у Чернівцях


У вар’єте і на танцювальних вечорах, на рандеву і у вузькому сімейному колі, у трамваї і під час прогулянки Панською вулицею на початку 1926 р. у Чернівцях з великою любов’ю, зацікавленістю та надзвичайною допитливістю обговорювалася одна єдина тема. Йшлося про радіо*, яке на той час було, беззаперечно, найголовнішою чернівецькою сенсацією.

Кожен чернівчанин упродовж попереднього австрійського правління (1774-1918 рр.) звик усвідомлювати себе щонайменше представником Відня і віденської культури у всіх її проявах на Східному кордоні Дунайської імперії. Усе нове, що кожного сезону з’являлося чи навіть могло лише з’явитися у Відні, моментально освоювалося «буковинськими віденцями» (Bukowi(e)ner). Розпад, здавалося б, вічної монархії Габсбурґів із моментальною окупацією Буковини сусідньою Румунією та запровадженням її урядом стану воєнного управління аж до 1928 р. боляче вдарило по чернівчанам, які примусово отримали нову столицю – Бухарест, що значно відставав у розвитку за крайову столицю Буковини. Відірваність від Відня, перешкоди у вільних контактах із колишнім взірцем для наслідування переживалися чернівчанами часом більше, аніж відсутність дров/вугілля чи продуктів харчування у повоєнні роки. Тому, прилад нової епохи – радіоприймач сприймався в серцях чернівчан як рятівний місток до втраченого культурного середовища.





Мої статті | Просмотров: 346 | Добавил: Міський | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (0)

Свідоцтво про хрещення 1881 року


Мої статті | Просмотров: 263 | Добавил: Міський | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (0)

"ШПИЛЬ ЄЗУЇТСЬКОГО КОСТЬОЛУ ПІДНОСИТЬСЯ ТАМ ДО САМИХ ХМАР!" ГЕОРГ ДРОЗДОВСЬКИЙ


Волею долі, рівно 30 років тому, влаштувався працювати до Державного архіву Чернівецької області, що розташовувався в одному з найкрасивіших і найзагадковіших будинків нашого міста – костьолі єзуїтів "Пречистого серця Ісуса". Тут, за метровими стінами костьолу, щодня переглядаючи сотні, а то й тисячі архівних справ, із задоволенням, іноді, щоправда, впереміш зі смутком, занурювався у суєту колишнього світу. Цей примарний світ, на жаль, давно вже не існує, але без нього не існувало б і нас з вами. За цей час доводилося чути багато міфів, як про саму будівлю, так і про його колишніх мешканців – єзуїтів. Архівні документи, розповіді очевидців, власні спостереження й, особливо, робота магістра Владислава Гримського (W. Grymski) з Любецького католицького університету "Dzieje Kosciola katolickiego w Czernowcach w XX w.", написана у Любліні ще 1999 року, допомогла краще дослідити одну з маловивчених сторінок яскравої історії нашого міста – незвичну й багато у чому трагічну долю єзуїтського костьолу.
Мої статті | Просмотров: 543 | Добавил: Міський | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (1)

Ігор Померанцев: Спогади потопельника


Зв'язок із Чернівцями в мене глибокий, я навіть на око можу визначити його глибину: близько двох метрів. На цвинтарях цього міста поховані мої тітки, моя бабуся, мій батько, мій старший брат. Та й зараз у місті живуть моя невістка, на жаль, удова, і мій небіж.

Я виїхав з міста у 1970 році, коли закінчив університет. Одна причина була проста: після закінчення англійської кафедри факультету романо-германської філології я не міг знайти роботу в місті. У ті часи Чернівці, як і вся імперія, були обнесені залізною завісою. Щоправда, у місті був кемпінґ, куди заїжджали иноземні туристи, але в мене ще замолоду не склалися стосунки із КГБ, тому до туристів мене не підпускали. Була й инша причина. Я був парубком із великими амбіціями, відважно дивився в майбутнє й до нестями любив поезію. Я вірив, що вона відповідає мені взаємністю. Мені здавалося, що я легко завоюю будь-яку столицю, і всюди мені будуть плескати. Я помилився. Але з міста поїхав. І от уже 35 років не повертаюся до нього. Просто не можу доїхати, навіть коли приїжджаю до Києва. Я знаю, що потрібно робити те, чого боїшся, іти туди, де тобі страшно, і так переборювати страх. Може, я відчуваю не страх, а почуття незручності? Це однаково, як зустрітися з жінкою, яку любив, після сорокалітньої розлуки. Для таких випадків є дурні фрази – «привіт», «як справи». От я скажу містові: «Як справи?» Воно скептично на мене подивиться й відповість: «Які справи? Ми ж без тебе тут упоралися». І справді, я не міг би слідом за провінціалом Плутархом повторити: «Що до мене, то я живу в маленькому місті, і щоб воно не стало ще меншим, охоче в ньому залишаюся». Чернівці так і залишилися для мене маленькими, як муха в бурштині; вони застигли у пам'яті, зачаївшись в історії. Або як улюблені дитячі штанці з бретельками на кнопках.


Мої статті | Просмотров: 346 | Добавил: Міський | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (1)

Свідоцтво про смерть від голодомору 1933 року


Мої статті | Просмотров: 271 | Добавил: Міський | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (0)


Сестри Володимира Набокова врятувалися на Буковині


Досить часто від знавців історії можна почути, що Чернівці є містом катастрофи. Кілька разів за століття тут майже повністю змінювалося населення. І місто в екзилі більше, аніж те, що перед нашими очима. Однак є і інший бік медалі, для багатьох це місто виявилися рятівним островом. Навіть у родинних легендах збереглися розповіді про те, як їхала сюди, рятуючись від радянських репресій, інтелігенція. Адже існувало повір’я, що тут, на нових територіях, репресії менші. Розповідали, як виїжджали у Чернівці ледь не в домашніх капцях, йдучи з роботи просто на вокзал, втікаючи від неминучого арешту на «великій землі» і ... рятувалися.
Однак, Чернівці були рятівним островом не тільки в м’ясницькі сорокові, коли життя не коштувало кілька грамів свинцю. Після Першої світової місто стало затишним притулком для багатьох жертв війни та російської революції. Однією з таких жертв війни була російська княгиня (з німецьким корінням) Єкатерина Сайн-Вітгенштейн, двоюрідна сестра відомого письменника Володимира Набокова. Втративши свій маєток біля Могилев-Подільського, родина Вітгенштейн вирішила принаймні не втратити життя, за хабар перетнувши радянсько-румунський кордон (що не кажіть, а корупція пом’якшує «нрави»), звідки вирушили до Чернівців.
Мої статті | Просмотров: 414 | Добавил: Міський | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (0)

Хто і для кого купив оголену дівчину за мільйон?

Писали про портрет Мазепи, а спровокували політичний скандал з еротичним підтекстом. Специфіка музейної журналістики. Справа в тому, що політика, мистецтво і секс є тотожними поняттями, що практично не мають кордонів. Як і все у нашому житті.

Отже, коротка хронологія.

Нам стало відомо, що на одному з великих аукціонів у Лондоні виставляють не дуже знаний в Україні портрет Гетьмана Івана Мазепи і його ймовірний пернач.

Мої статті | Просмотров: 433 | Добавил: defaultNick | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (0)

Ескіз чернівецького герба 1908 року

Мої статті | Просмотров: 356 | Добавил: Міський | Дата: 09.06.2010 | Комментарии (1)