Понеділок, 21.08.2017, 02:07
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Київська година
ПОГОДА ЧЕРНІВЦІ
Поділись
-->
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Спортивні новини
Завантажується...
Робота в Чернівцях
НОВИНИ
Новини

Буковинські старожитності

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

У категорії матеріалів: 18139
Показано матеріалів: 18101-18120
Сторінки: « 1 2 ... 904 905 906 907 »

Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам

Музей історії та культури євреїв Буковини


Концептуальна ідея музею запропонована Йосифом Зісельсом: музей не повинен бути єврейським музеєм взагалі, але повинен намагатися бути «субетнічним» музеєм, тобто відображати та підкреслювати характерні риси саме буковинського єврейства – буковинського феномена XIX – початку ХХ сторіч на Буковині, який суттєво відрізнявся від феноменів сусідніх галиційського, бессарабського та подільського єврейства.
Мої статті | Просмотров: 356 | Добавил: Міський | Дата: 11.06.2010 | Комментарии (0)




Ірина Лукомська: В яких українських архівах можна дізнатись про свій родовід?

Коли я спробувала схематично намалювати своє дерево і втиснути в його клітинки хоч би частину інформації, що знайшла, - вийшла якась "каша". Абсолютно очевидно, що дані треба якось розводити по різних документах. Для систематизації різноформатної інформації існують ось які форми: генеалогічне дерево, поколінний розпис, картки, вертикальна таблиця, кругові таблиці (за цим посиланням на Українському генеалогічному порталі є також і приклади).
Щодо того, як можна малювати чи програмувати родове дерево, ми говорили (та ілюстрували посиланнями) у попередніх частинах серії статей. Там добре фіксувати загальну схему.
Поколінний розпис дозволяє "розкласти партитуру роду" за поколіннями. Кожне коліно прописується окремим абзацем і відповідно нумерується: І, ІІ, ... VII... Кожна персона роду отримує номер, який складається з двох чисел: перше - це номер персони, а другий - номер батька персони.

Тут же записується інформація про цих осіб, зайдена в архівах. Таким чином, наведений на згаданому сайті розпис виглядає так:

I КОЛІНО 1.СЕМЕН - ім'я цього набільш раннього представника роду відомо за тим, як значаться по-батькові Анисим та Іван.

II КОЛІНО 2-1.АНИСИМ 1739-1800. 3-1.ІВАН 1741-1808.

III КОЛІНО 4-3.ІВАН, р.1765 5-2.КУПРЕЯН, р.1770, у 1897 р. відданий у рекрути.

6-2.АНДРЕЙ 1788/93-1842. Дружина Єлена Семенова.

Мої статті | Просмотров: 764 | Добавил: Міський | Дата: 11.06.2010 | Комментарии (1)


Протокол передачі державної влади на Буковині у 1918 році



Протокол передачі державної влади від останнього австро-угорського президента Буковини Йозефа Ецборфа представникам Української та Румунської Національних Рад від 6 листопада 1918 року. За Румунську Національну Раду протокол підписав Аурел Ончул, за Українську Національну Раду протокол підписали Омелян Попович, Євген Семака, Микола Спинул.
Мої статті | Просмотров: 269 | Добавил: Міський | Дата: 11.06.2010 | Комментарии (0)


«НЬЮ-ЙОРК ТАЙМС» І ЧЕРНІВЕЦЬКА ЗАВБАЧЛИВІСТЬ


Науково-технічний розвиток надає небачені нові можливості. І ось вже й у глухому селі можна відкрити архівну підшивку знаменитої «Нью-Йорк Таймс». Звісно, в електронному вигляді. Хочеш – за дев’ятнадцяте, хочеш – за двадцяте століття. А там, як не дивно, є й про місто Czernowitz. (Було таке. Розташовувалося точно на місці наших рідних Чернівців. Але десь років шістдесят-сімдесят тому зникло).
Звісно, найбільше публікацій про Czernowitz було під час Першої та Другої світових війн. Особливо у 1914-16 рр. На кшталт: росіяни наступають, росіяни відступають, зайняли, відійшли, арена жорстоких боїв тощо… Після Другої світової, в часи радянських Чернівців, назва "Czernowitz” зустрічається лише у зв’язку з питанням вільного виїзду до Ізраїлю, яке чомусь дуже хвилювало знамениту нью-йоркську газету.

А останні двадцять років у номерах "Нью-Йорк Таймс” це зникле місто з’являється на шпальтах лише у зв’язку з описанням катастрофи пострадянського життя та разом із іменами знаменитих (на розсуд американців) вихідців із Czernowitz: Грегора фон Реццорі, Пауля Целана та Аарона Аппельфельда, є ще згадки про члена Британської палати лордів, але про це якось наступного разу.

Мої статті | Просмотров: 324 | Добавил: Міський | Дата: 11.06.2010 | Комментарии (0)

Габсбурґи і Західна Україна: минуле та... майбутнє?


В Чернівцях 15 червня о 18.00 у Literatur Café відбудеться презентація «Фундації Габсбурґів» за участю її директора Віктора Кімаковича та творчий вечір автора книги «Цісарська Коломия. 1772-1918. Драма на три дії» Івана Монолатія (видавництво «Лілея-НВ, м. Івано-Франківськ).
У новій книжці Івана Монолатія представлено нариси з історії та культури другого після Львова міста в Галичині, Коломиї, в один з найцікавіших періодів його минулого – за доби австрійської влади (1772-1918 рр.). Саме цей історичний період столиці Покуття став епохою національного і духовного злету коломийських українців, добою короткочасної незалежності в освіті, культурі, видавничій справі, аматорському театрі.

В рамках презентації буде також оголошено про створення Буковинського бюро «Фундації Габсбурґів» та відкрито виставку фотографій Коломиї цісарських часів.
Мої статті | Просмотров: 345 | Добавил: Міський | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (0)

Гортаючи національні архіви
Повідомлення гетьмана Кирила Розумовського до Коша про надання козацькій делегації коштів на переїзд із Запорожжя до Москви і Санкт-Петербурга та інші виплати. 1754 р.
ЦДІАК України, ф. 229, оп. 1, спр. 9, арк. 66-66 зв. Мова староукраїнська

Мої статті | Просмотров: 301 | Добавил: Міський | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (1)

З історії радіо у Чернівцях


У вар’єте і на танцювальних вечорах, на рандеву і у вузькому сімейному колі, у трамваї і під час прогулянки Панською вулицею на початку 1926 р. у Чернівцях з великою любов’ю, зацікавленістю та надзвичайною допитливістю обговорювалася одна єдина тема. Йшлося про радіо*, яке на той час було, беззаперечно, найголовнішою чернівецькою сенсацією.

Кожен чернівчанин упродовж попереднього австрійського правління (1774-1918 рр.) звик усвідомлювати себе щонайменше представником Відня і віденської культури у всіх її проявах на Східному кордоні Дунайської імперії. Усе нове, що кожного сезону з’являлося чи навіть могло лише з’явитися у Відні, моментально освоювалося «буковинськими віденцями» (Bukowi(e)ner). Розпад, здавалося б, вічної монархії Габсбурґів із моментальною окупацією Буковини сусідньою Румунією та запровадженням її урядом стану воєнного управління аж до 1928 р. боляче вдарило по чернівчанам, які примусово отримали нову столицю – Бухарест, що значно відставав у розвитку за крайову столицю Буковини. Відірваність від Відня, перешкоди у вільних контактах із колишнім взірцем для наслідування переживалися чернівчанами часом більше, аніж відсутність дров/вугілля чи продуктів харчування у повоєнні роки. Тому, прилад нової епохи – радіоприймач сприймався в серцях чернівчан як рятівний місток до втраченого культурного середовища.





Мої статті | Просмотров: 343 | Добавил: Міський | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (0)

Свідоцтво про хрещення 1881 року


Мої статті | Просмотров: 261 | Добавил: Міський | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (0)

"ШПИЛЬ ЄЗУЇТСЬКОГО КОСТЬОЛУ ПІДНОСИТЬСЯ ТАМ ДО САМИХ ХМАР!" ГЕОРГ ДРОЗДОВСЬКИЙ


Волею долі, рівно 30 років тому, влаштувався працювати до Державного архіву Чернівецької області, що розташовувався в одному з найкрасивіших і найзагадковіших будинків нашого міста – костьолі єзуїтів "Пречистого серця Ісуса". Тут, за метровими стінами костьолу, щодня переглядаючи сотні, а то й тисячі архівних справ, із задоволенням, іноді, щоправда, впереміш зі смутком, занурювався у суєту колишнього світу. Цей примарний світ, на жаль, давно вже не існує, але без нього не існувало б і нас з вами. За цей час доводилося чути багато міфів, як про саму будівлю, так і про його колишніх мешканців – єзуїтів. Архівні документи, розповіді очевидців, власні спостереження й, особливо, робота магістра Владислава Гримського (W. Grymski) з Любецького католицького університету "Dzieje Kosciola katolickiego w Czernowcach w XX w.", написана у Любліні ще 1999 року, допомогла краще дослідити одну з маловивчених сторінок яскравої історії нашого міста – незвичну й багато у чому трагічну долю єзуїтського костьолу.
Мої статті | Просмотров: 538 | Добавил: Міський | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (1)

Ігор Померанцев: Спогади потопельника


Зв'язок із Чернівцями в мене глибокий, я навіть на око можу визначити його глибину: близько двох метрів. На цвинтарях цього міста поховані мої тітки, моя бабуся, мій батько, мій старший брат. Та й зараз у місті живуть моя невістка, на жаль, удова, і мій небіж.

Я виїхав з міста у 1970 році, коли закінчив університет. Одна причина була проста: після закінчення англійської кафедри факультету романо-германської філології я не міг знайти роботу в місті. У ті часи Чернівці, як і вся імперія, були обнесені залізною завісою. Щоправда, у місті був кемпінґ, куди заїжджали иноземні туристи, але в мене ще замолоду не склалися стосунки із КГБ, тому до туристів мене не підпускали. Була й инша причина. Я був парубком із великими амбіціями, відважно дивився в майбутнє й до нестями любив поезію. Я вірив, що вона відповідає мені взаємністю. Мені здавалося, що я легко завоюю будь-яку столицю, і всюди мені будуть плескати. Я помилився. Але з міста поїхав. І от уже 35 років не повертаюся до нього. Просто не можу доїхати, навіть коли приїжджаю до Києва. Я знаю, що потрібно робити те, чого боїшся, іти туди, де тобі страшно, і так переборювати страх. Може, я відчуваю не страх, а почуття незручності? Це однаково, як зустрітися з жінкою, яку любив, після сорокалітньої розлуки. Для таких випадків є дурні фрази – «привіт», «як справи». От я скажу містові: «Як справи?» Воно скептично на мене подивиться й відповість: «Які справи? Ми ж без тебе тут упоралися». І справді, я не міг би слідом за провінціалом Плутархом повторити: «Що до мене, то я живу в маленькому місті, і щоб воно не стало ще меншим, охоче в ньому залишаюся». Чернівці так і залишилися для мене маленькими, як муха в бурштині; вони застигли у пам'яті, зачаївшись в історії. Або як улюблені дитячі штанці з бретельками на кнопках.


Мої статті | Просмотров: 340 | Добавил: Міський | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (1)

Свідоцтво про смерть від голодомору 1933 року


Мої статті | Просмотров: 267 | Добавил: Міський | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (0)


Сестри Володимира Набокова врятувалися на Буковині


Досить часто від знавців історії можна почути, що Чернівці є містом катастрофи. Кілька разів за століття тут майже повністю змінювалося населення. І місто в екзилі більше, аніж те, що перед нашими очима. Однак є і інший бік медалі, для багатьох це місто виявилися рятівним островом. Навіть у родинних легендах збереглися розповіді про те, як їхала сюди, рятуючись від радянських репресій, інтелігенція. Адже існувало повір’я, що тут, на нових територіях, репресії менші. Розповідали, як виїжджали у Чернівці ледь не в домашніх капцях, йдучи з роботи просто на вокзал, втікаючи від неминучого арешту на «великій землі» і ... рятувалися.
Однак, Чернівці були рятівним островом не тільки в м’ясницькі сорокові, коли життя не коштувало кілька грамів свинцю. Після Першої світової місто стало затишним притулком для багатьох жертв війни та російської революції. Однією з таких жертв війни була російська княгиня (з німецьким корінням) Єкатерина Сайн-Вітгенштейн, двоюрідна сестра відомого письменника Володимира Набокова. Втративши свій маєток біля Могилев-Подільського, родина Вітгенштейн вирішила принаймні не втратити життя, за хабар перетнувши радянсько-румунський кордон (що не кажіть, а корупція пом’якшує «нрави»), звідки вирушили до Чернівців.
Мої статті | Просмотров: 412 | Добавил: Міський | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (0)

Хто і для кого купив оголену дівчину за мільйон?

Писали про портрет Мазепи, а спровокували політичний скандал з еротичним підтекстом. Специфіка музейної журналістики. Справа в тому, що політика, мистецтво і секс є тотожними поняттями, що практично не мають кордонів. Як і все у нашому житті.

Отже, коротка хронологія.

Нам стало відомо, що на одному з великих аукціонів у Лондоні виставляють не дуже знаний в Україні портрет Гетьмана Івана Мазепи і його ймовірний пернач.

Мої статті | Просмотров: 431 | Добавил: defaultNick | Дата: 10.06.2010 | Комментарии (0)

Ескіз чернівецького герба 1908 року

Мої статті | Просмотров: 354 | Добавил: Міський | Дата: 09.06.2010 | Комментарии (1)

Чернівецький некрополь


Чернівецький некрополь на вулиці Зеленій молодший від знаменитого Личаківського на 80 років. Туристи про нього не знають, а скоро забудуть вже й збирачі металобрухту. Унікальні архітектурні ансамблі цього міста мертвих - пам'ять про славне австрійське та румунське минуле Чернівців - в радянські часи цілеспрямовано відбивали молотком.

Навіть в тому стані, в якому на сьогодні зберіглось Центральне кладовище, воно залишається історичною та архітектурною пам'яткою різних епох. Над скульптурами і пам'ятниками працювало декілька поколінь майстрів, їх імена навіть зазначені на гробівцях. Вишукані поховання австрійського періоду, квадратні румунські стели, польські каплиці, родинні склепи кінця XIX - першої половини буремного ХХ ст. сьогодні не охороняються взагалі. Не проводяться екскурсії Чернівецьким некрополем.
Мої статті | Просмотров: 297 | Добавил: Міський | Дата: 09.06.2010 | Комментарии (1)

Дмитро Штогрин- Американський птах з галицькою ознакою


Мабуть не кожен пересічний громадянин знає про Дмитра Штогрина, який у своєму біографічному словнику «Українці в Північні Америці» подав вперше дані про буковинців та галичан котрі внесли свій великий вклад в розбудову Канади та США. 
З паном Дмитром я вперше познайомився на початку дев’яностих років. А недавно професор Іллінойського університету перебував у Обласному державному архіві. Він погодився дати інтерв’ю.

— Пане професор розкажіть про своє дитинство
— Я народився 9 листопада 1923 року в селі Звиняч Чортківського району Тернопільської області. Моя мати походила з родини Фіґолів, а батько, 1899 року народження, — із Штогринів. Він закінчив п’ять класів Чортківської гімназії і в 19 років вступив до Української Галицької Армії. Був десятником і рахунковим у війську. Служив у Києві. Потім армія відступила, а він захворів на тиф. Кожний десятий у Галицькій армії помирав від цієї хвороби. Але батько, на щастя, вижив. Повернувшись зі служби, привіз додому рахівничку і шахи. Коли у 1939 році прийшла совєтська влада, батько з тими «щотами» став бухгалтером десь у районі. Раніше, поки Польща ще не дуже взяла нас «у крепи», мій батько був секретарем на два села. Мали трохи поля, так що родина жила досить добре. У мене дві сестри — Марія і Ганна-Христина та брат Іван-Петро. Сестри ще живуть в Україні, а брат загинув від ран після війни.

Мої статті | Просмотров: 328 | Добавил: Міський | Дата: 09.06.2010 | Комментарии (1)

 Спроба переміщення через митний кордон України світлин періоду Другої Світової війни


Співробітниками відділу митного оформлення № 1 Чернівецької обласної митниці під час спільного митно-прикордонного контролю ручної поклажі громадянина України, який слідував в приватних справах з України до Болгарії у потязі сполученням «Москва – Софія» (українсько-румунський кордон), були виявлені не задекларовані, не пред’явлені до митного контролю фотографії, поштові картки, медалі, значки, монети та паперові грошові знаки. Дані предмети знаходилися у валізі серед особистих речей та у портфелі типу «дипломат».


Мої статті | Просмотров: 352 | Добавил: Міський | Дата: 09.06.2010 | Комментарии (0)



Буковинський художник Василь Курилик


Про нашу, діаспору що емігрувала у широкий світ, починаючи з початку дев’ятнадцятого століття в народі говорять: „Нашого буковинського цвіту, розцвіло по всьому світу”
Ми з вами знаємо цілу плеяду відомих прізвищ, тих хто в далеких світах, прославив наш буковинський край.

Пригадую, десь в кінці сімдесятих років мені до рук потрапила канадська, україномовна газета „Батьківщина”. На шпальтах цієї газети була стаття про творчі здобутки художника Василя Курилика (1927-1977). Василь народився в далеких канадських преріях, але з любов’ю та шаною ставиться до нашого буковинського краю. Саме таким був Василь Курилик, родинне коріння якого походить зі славного села Борівці що розкинулось між двома берегами річок Прут та Дністер.

Його батьки були другою хвилею буковинських емігрантів до Канади. По приїзду в середині 20-х років, ХХ ст. сім’я Куриликів, посиляться спочатку в Альберті потім у Манітобі. Дід Василя Курилика емігрував до Канади ще у 1896 році. У сім’ї Марії та Дмитра Куриликів у 1927 році народився Василь у місті Вайтфорді, провінція Альберта. Окрім Василя в родині було ще два брати та чотири сестри. Але саме Василю судилося стати видатним художником.



Мої статті | Просмотров: 1970 | Добавил: Міський | Дата: 09.06.2010 | Комментарии (0)



Буковинське коріння генерал - губернатора Канади

  Сьогодні четверта хвиля еміграції, вже зустріла в Канаді упереджене ставлення з боку третьої повоєнної хвилі: «А ви чого сюди приїхали — вертайтесь назад розбудовувати Україну!» До того ж четверта хвиля еміграції збурювала усталену діяльність громадських організацій діаспори, бо ці в минулому інженери, науковці, професори лаяли президентів Незалежної України, шукали роботу і не розуміли, чому їм не допомагають вже влаштовані брати-українці. Та життя все розставило по своїх місцях.

Зараз, за попередніми спостереженнями, починає формуватися п’ята хвиля еміграції з України. Це діти ще не відстріляних українських високих урядовців, депутатів, бізнесменів і просто перевізники великих валіз з грішми. Вони відразу купують собі будинки, не створюють перевантаження на канадському ринку праці і сприяють збільшенню продаж в канадських магазинах. Вони не лають президентів незалежної України і не виглядають стурбованими чи заклопотаними. Вони формують нові враження, пов’язані із новітніми українцями. Які вони, чи ж добрі — покаже життя.
Мої статті | Просмотров: 426 | Добавил: Міський | Дата: 09.06.2010 | Комментарии (0)

Іван Мазепа до Москви не поїхав!

Ми весело спостерігаємо за мистецькими аукціонами у Лондоні. Бохамс закінчив торги в Англії. Це третій за обсягами продажу аукціонний дім у світі. Саме тут виникають дуже цінні речі. Торги сьомого червня були для нас дуже цікавими. Виставили невідомий широкій публіці портрет Івана Мазепи роботи Сергія Соломка. Почалася інтрига.

Стартова ціна портрету Гетьмана дуже демократична – 12 тисяч доларів. Лотом дуже переймалися москвичі. Вивчали експертні документи. Очікувалося, що за портрет буде великий торг.

Мої статті | Просмотров: 350 | Добавил: defaultNick | Дата: 09.06.2010 | Комментарии (2)