Четвер, 21.09.2017, 06:20
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Київська година
ПОГОДА ЧЕРНІВЦІ
Поділись
-->
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Спортивні новини
Завантажується...
Робота в Чернівцях
НОВИНИ
Новини

Буковинські старожитності

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Плани Уряду до 2020 року: чи будуть українці жити довше і здоровіше?

Наприкінці квітня у Києві майже непомічено відбулася важлива міжнародна подія у сфері здоров'я - вперше засідання Міжнародної асоціації інститутів громадського здоров'я (IANPHI) пройшло у Києві. Подія є знаковою, оскільки підтверджує міжнародну підтримку реформи громадського здоров'я, яку започаткував Уряд ще у 2015 році.

Що таке громадське здоров'я?

Дане словосполучення більш-менш активно почало входити у професійний дискурс в Україні декілька років назад, водночас повного і однозначного розуміння цього терміну немає досі. Не вирішило питання термінології і офіційна Концепція розвитку системи громадського здоров'я, пославшись на визначення Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Багато хто розуміє під цим терміном профілактичну медицину, дехто пояснює це медициною для здорових людей, а дехто наполягає, що вся система охорони здоров'я це і є громадське здоров'я.

Термін до нас прийшов з міжнародного «public health». Ця сфера системи охорони здоров'я піклується про здоров'я населення в цілому.

Частково громадське здоров'я, насправді, означає профілактику хвороб, просування здорового способу життя, захист здоров'я людей на роботі, навчанні та вдома (усіх сферах життя). Якщо лікарі піклуються про людей, які вже захворіли, то спеціалісти з громадського здоров'я мають забезпечити такі умови, щоб люди не хворіли або не отримували травм. Показовими прикладами політики громадського здоров'я є вакцинація дітей та дорослих, антитютюнова політика, розробка стандартів харчування дітей у школах, стандартів професійного здоров'я.

Однак не менш важливий вимір системи громадського здоров'я - це забезпечення можливості вчасного виявлення проблем зі здоров'ям у суспільстві та ефективного реагування на виявлені проблеми. Скажімо, у разі спалаху інфекційного захворювання дана система повинна мати спроможність швидко визначити збудник інфекції, джерело її поширення (епідеміологічне розслідування) та мобілізувати всі відповідні державні інституції та агентства для впровадження ефективних заходів щодо її локалізації. Питання біологічного захисту території України - важлива складова.

Аналіз глобальних проблем захворюваності населення в Україні та надання пропозицій політикам щодо ефективних шляхів їх зниження - це і є завданнями громадського здоров'я.

Саме ефективна політика громадського здоров'я у розвинутих країнах забезпечила довше та здоровіше життя їх громадян.

Читайте також: Почему Украине не стоит копировать здравоохранение в США

Євроінтеграційний контекст

Про важливість громадського здоров'я у системі охорони здоров'я можна пересвідчитись на прикладі Угоди про асоціацію, у якій йдеться про попередження та контроль над інфекційними та неінфекційними захворюваннями, а також впровадження принципу «здоров'я у всіх політиках».

А що в Україні?

Систему громадського здоров'я в Україні донедавна уособлювала санітарно-епідеміологічна служба. На жаль, основним методом її роботи стала контрольно-наглядова діяльність, а за українських реалій ця діяльність стала, скоріше, ризиками для бізнес-середовища, ніж ефективним засобом захисту здоров'я населення. Саме з цієї причини було ліквідовано санепідслужбу.

Що ж планує Уряд

Натомість, Міністерство охорони здоров'я створює систему громадського здоров'я в Україні за аналогом європейських та американської систем.

Так, розвиток системи громадського здоров'я вдруге поспіль (2016, 2017) входить у перелік урядових пріоритетів. І лише цей факт вже є надзвичайним прогресом для української системи охорони здоров'я, у якій лікування завжди стояло на першому і чи не єдиному місці.

У 2017 році планується розробити законодавчі рамки, а також сформувати плани-стратегії щодо окремих проблемних питань здоров'я населення. Це імунопрофілактика, неінфекційні захворювання, туберкульоз, антибіотикорезистентність, безпека крові. Безумовно, всі питання є важливими для українського суспільства.

Дещо детальніше варто зупинитися на створенні окремої системи біобезпеки та біозахисту. Фактично дана система передбачає захист населення від нових або існуючих особливо небезпечних інфекційних захворюваннях (сибірська язва, Ебола або вірус Зіка). Українські інституції повинні мати спроможність вчасно виявляти та оперативно реагувати на загрози біологічного характеру. Водночас - це та сама система громадського здоров'я. А створення окремої систем біобезпеки, як запропоновано урядовим планом, - це не лише марне витрачання коштів, але і потенційні ризики для вчасного обміну інформацією між паралельними системами.

Читайте також: Человеческий мозг - удивительная штука

Що не враховано

Разом з тим, необхідно звернути увагу, що деякі важливі елементи побудови системи громадського здоров'я було упущено в урядовому плані.

Насамперед, зовсім не згадано про розвиток інституційної спроможності - хто буде відповідальний за розробку та реалізацію політики громадського здоров'я. Якщо порівнювати з іншими системами, які створюються у державі, то, скажімо, для впровадження антикорупційної політики створено як мінімум 3 нові інститути. Міністерством охорони здоров'я створюється Центр громадського здоров'я, однак в процесі створення виникає багато запитань, на які урядовий план не дає відповіді. По-перше, потрібні кадрові ресурси для цієї установи, тобто стратегія розвитку кадрового потенціалу у коротко- та довгострокових перспективах, навчальні програми і т.д. По-друге, незрозумілий регіональний вимір системи громадського здоров'я. У підпорядкування МОЗ залишилися лабораторні центри колишньої Держсанепідслужби, чи стануть вони частиною нової системи і у якому форматі? По-третє, сам статус інституту громадського здоров'я відповідно до стандартів ЄС вимагає неупередженості і певного ступеню незалежності - принцип розподілу оцінки (ЦГЗ) та управління ризиками (МОЗ). Наразі цей принцип не забезпечено.

Існують й інші пробіли. Чи буде реформована система лабораторій громадського здоров'я, чи підлягатиме реформуванню медична наука, чи будуть впроваджені нові «податки на гріхи» (на алкоголь і тютюн, солодкі напої, наприклад), яким чином діятиме система реагування на надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров'я, як взаємодія здійснюватиметься з контрольно-наглядовими органами?

Незважаючи на відсутність повної картини та послідовних кроків реформи громадського здоров'я, сам факт визначення пріоритетом розвиток політики громадського здоров'я закладає передумови для того, щоб публічні органи почали думати над створенням таких умов, у яких українці зможуть мати міцніше здоров'я і довше життя.

Наталія КИРИЧЕНКО

Категорія: Мої статті | Додав: Міський (06.05.2017)
Переглядів: 81 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: