П`ятниця, 22.09.2017, 07:31
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Київська година
ПОГОДА ЧЕРНІВЦІ
Поділись
-->
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Спортивні новини
Завантажується...
Робота в Чернівцях
НОВИНИ
Новини

Буковинські старожитності

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Про головне в кольорах Опанас Шевчукевич: творчий вогонь горить у мені…

/Автор – Степан КАРАЧКО (chernovstepan@mail.ru), краєзнавець, м. Чернівці/

Опанас Шевчукевич добре відомий старшому поколінню, як скульптор, лікар, поет, графік та великий книголюб. Народився Опанас Євгенович Шевчукевич 17 березня 1902 року в с. Віженка Вижницького повіту. Його дідусь та батько були добре знаними в окрузі ткачами. Родина Шевчукевичів жила у страшній нужді, і тільки ткацький верстат давав змогу вижити.

Під час воєнних подій на Буковині в 1916 році згоріло найцінніше, що було в родині Шевчукевичів – ткацький верстат та маленька хатина. Матуся Опанаса хоч і була неграмотною, але мала чудовий голос і знала сотні народних пісень, до яких любила додавати свої строфи. Ось спогади Опанаса Шевчукевича про своє дитинство: “Мене записали до німецької народної школи у Вижниці, бо вона була через дорогу від нашого обійстя, де ми мешкали. (Хоча я пізно усвідомив, що саме ця школа мені дала великий поштовх в моєму житті). Я швидко оволодів німецькою мовою і добре навчався. Провчившись 4 класи народної школи, я здав екзамени до 8-річної української школи-гімназії, яку закінчив на відмінно у 1921 році. З восьми років я заробляв собі на прожиток тим, що тягав хмиз з лісу, а ідучи, складав свої перші вірші”.

Після закінчення гімназії Опанас у 1921 році став студентом Чернівецького університету, поступивши на юридичний факультет. Але невдовзі відчув, що юриспруденція не для нього, тож вирішив стати лікарем. На той час у Чернівцях ще не було вищого медичного навчального закладу. І щоб вступити до Бухареста, потрібно було мати або титул, або кошти на навчання. Але ні першого, ні другого в родині Шевчукевичів не було. Тому він таємно покидає Буковину і восени 1922 року приїздить до Праги, де спробував вступити до Празького університету на медичний факультет. Але і тут потрібні гроші. На жаль, таких коштів Опанас не мав і вирішив мандрувати світом далі. У Берліні йому вдається записатись до вищої ветеринарної школи, а пізніше вступити до Берлінського університету на медичний факультет. Опанас Шевчукевич захищає дисертацію й отримує звання доктора медицини. Опанас розпочинає свою практику у лікарнях Шерберга та Норберта. Життя для нього в Німеччині видалось нелегким, тому що зароблених грошей ледь вистачало на прожиток. Його захопили прекрасні берлінські музеї, де уважно оглядав не тільки картини, але й придивлявся та вивчав скульптуру. Чимало часу проводив у бібліотеках. Часто йому хотілось щось самому зліпити, бо саме скульптура його найбільше приваблювала.

Його перші скульптури побачив відомий німецький скульптор Отто Фаенбарх, похвалив, сказавши, що в Опанаса прихований великий талант і що йому варто вчитися мистецтва скульптури. На перший погляд Опанас в цих своїх скульптурах нічого не бачив і вважав, що вони дають йому додатковий заробіток. Перед студентом з Буковини відкрились бібліотеки, концертні зали, славетні музеї європейських міст, велична скульптура готичних храмів Берліна, Фрайбурга, Кельна, Магдебурга. Він несамовито вбирав в себе надбання світової культури і мистецтва. Цими роками Опанас Шевчукевич постає як скульптор. У короткій автобіографічній довідці до докторської дисертації 1929 року сам зазначав, що у Фрайбурзі з’явились його перші пластичні фігурки. Він почав ліпити з пластиліну, потім продовжував працювати у теракоті. 1927 року у Фрайбурзі відбулася перша його виставка. Вона мала позитивні відгуки у пресі і відкрила Шевчукевичу можливість влаштовувати показ і продаж своїх творів на численних виставках в Іспанії, Австрії, Чехії, багатьох містах Німеччини…

Наприкінці 1931 року Опанас Шевчукевич повертається на Буковину. Але щоб отримати тут роботу лікаря, йому доводиться отримати спеціальний дозвіл на право працювати лікарем на території Румунії. У 1940 році Опанас Шевчукевич захворів – відокремлення сітківки, і його літаком відправляють у Київ, де він після лікування знайомиться з академіком О.О.Богомольцем та професором М.Д.Стражеском, розповідає їм про свої методи лікування. Фахівці запрошують Шевчукевича до Москви. Повернувшись в Чернівці, він продовжує займатись приватною лікарською практикою. Румунська влада пильно стежила за ним, робила обшуки, бо саме тоді з’явились його перші статті та вірші проти румунської влади. Опанас потрапляє в тюрму, де над ним дуже знущаються, через що він втрачає ліве око.

Після 1940 року Опанас Шевчукевич працює у різних медичних установах Буковини та Чернівців.

Як лікарський, так і мистецький шлях для нього був нелегким: перші серйозні його роботи як скульптора оцінила німецька художниця Кете Кольвіц, яка в подальшому стає для Шевчукевича не тільки критиком, але і добрим порадником. Шевчукевичу вдається бувати в Німеччині. Його роботи добре оцінив відомий німецький професор Георг Кольбе. Саме за його рекомендацією О.Шевчукевич міг у 1931 році півроку практикувати у Берлінській академії мистецтв, де мав чудові відгуки про свої роботи. А перша публічна виставка Шевчукевича відбулась у 1927 році в художньому салоні в м.Фрайбург, що резонансно відгукнулось і в місцевій пресі.

А у 1928 році він організував виставку у Берліні. Згодом його мистецтво побачили Мюнхен, Кельн, Аленштайн, Відень (Австрія) (1930р.), Прага (1933р.). Численні виставки проходили також в Чернівцях.
Реакцію преси зазначає, наприклад, О. Б-н в статті “Опанас Шевчукевич” в першому числі місячника 1933 року “Самостійна думка”. Про нього писали такі журналісти та письменники як Ернст Йозеф (Freiburger Tageszeitung, 1928 p.), Антон Міллер (Freiburger Tagespost, 1929 p.), Марія Маєр з Пасау та Ріхард Шаукаль (Ostdeusche Monatsschrift, Данціг, липень 1932 р.). В рецензіях на творчість Шевчукевича читаємо, що він є “творцем зовсім талановитим і буйної уяви. В кожнім разі визначний артист…”; “…чудовий і дуже талановитий плястик. Чудові – дійсно чудові його твори…”; “Через припадок почав ліпити фігурки…граючись творить, виробляє майстерно”.


Час утвердив ім’я Опанаса Шевчукевича в образотворчості України і в історії мистецтва Буковини зокрема. Його творчість посідає особливе місце і в історії культури Німеччини і Чехії. Український майстер малих скульптурних форм відомий як самобутній художник-примітиивіст, на творчість якого відчутно вплинуло мистецтво німецького експресіонізму. Таким рисами позначена творчість Шевчукевича саме 1920-30-х років – європейського періоду та перших років після повернення до Чернівців. Пізніший час був роками послаблення його творчої активності.

В нашому місті були виставлені скульптурні портрети митця: художника Миколи Івасюка (1865-1936), Осипа Маковея, Євгенії Ярошинської (1868-1904), Івана Бажанського (1863-1933), Михайла Керницького (1877-1964), Ольги Кобилянської (1863-1942), Тараса Шевченка.

За 40 років творчої діяльності ним було створено понад 2 тисячі скульптур. Крім скульптурних, було створено безліч графічних творів та малюнків. Особливо варто згадати про унікальну бібліотеку, яка нараховувала 15 тисяч примірників. Саме про бібліотеку Опанаса Шевчукевича писали Ярослав Галан і Петро Козманюк.

Опанасом Шевчукевичем написано чимало наукових праць з медицини. Насамкінець хочу подати один з його віршів:

Творчий вогонь горить у мені,
Як вулкан в землі всередині.
Кипить – і душу мою розпирає.
Потоками сліз з мене випирає.

Поезії струї розливаються
І на папір рядки вкладаються.
Мій вулкан на хвилину затихає
І знову новими струями випливає.

Степан КАРАЧКО, краєзнавець
На світлині: Опанас Шевчукевич
Кете Кольвіц

Категорія: Мої статті | Додав: Міський (25.04.2017)
Переглядів: 99 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: